Дмитро́ Васи́льович Фі́рташ (* 2 травня 1965, Синьків, Заліщицький район, Тернопільська область) — український бізнесмен , інвестор[1], меценат, Голова Ради Директорів Group DF[2], голова Ради Федерації роботодавців України[3], Голова Національної тристоронньої соціально-економічної ради[4], співголова Ради вітчизняних та іноземних інвесторів при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України, член Комітету з економічних реформ при Президентові України. Біографія Народився 2 травня 1965 в селі Синьків Заліщицького району, Тернопільської області. Мати працювала бухгалтером на цукровому заводі, батько — водієм. У вільний від основної роботи час сім'я працювала на землі, Дмитро до сімнадцяти років разом з матір'ю вирощував, торгував помідорами. [5] 1984 — закінчив Краснолиманське залізничне профтехучилище, згодом — Національну академію внутрішніх справ України. 1984–1986 — служив у армії. Під час проходження служби отримав дві нагороди: медаль «За досягнуті успіхи у розвитку народного господарства СРСР», орден «Знак пошани». 1986–1988 — працював пожежним у Чернівцях. 1988 — розпочав власну справу у сфері торгівлі у Чернівцях, очолив ТОВ «КМІЛ». У першій великій операції — обміні 4000 тонн українського сухого молока на партію узбецької бавовни, продажу її в Гонконзі — його частка склала «чистими» $50 тисяч. 1990 — переїхав до Москви (постачання продовольства). 1993 — заснував власний енергетичний бізнес — налагодив торгові зв'язки з Туркменистаном, організував постачання туркменського газу в Україну в обмін на продовольчі товари. У Туркменістані познайомився з українським бізнесменом Ігорем Бакаєм, який мав квоту на постачання газу до України. Так виникла схема «газ в обмін на продовольство». Аналогічну співпрацю Дмитро Фірташ продовжив з великим російським газотрейдером «Ітера». 2001–2002 — створив компанію EuralTransGas (Eural TG), яка уклала ексклюзивні контракти на поставки туркменського газу в Україну замість «Ітери» після ослаблення її позицій внаслідок зміни керівництва ВАТ "Газпром"у) у відносинах з російським газовим монополістом з транспортування середньоазійського газу (стало можливим завдяки доброму знанню українського ринку, напрацьованим зв'язкам в Ашгабаті). У цей час почав інвестувати в хімічну промисловість, придбавши контрольний пакет акцій заводу «Таджик Азот» — одного з провідних виробників мінеральних добрив Середньої Азії. 2003: придбав хімічний завод «Нітроферт» (єдиний в Естонії виробник аміачних добрив, має доступ до портів Балтійського моря) створив в Угорщині компанію Emfesz для розвитку газового та енергетичного бізнесу, через два роки компанія отримала ліцензію на продаж природного газу в Польщі. став акціонером ВАТ «Рівнеазот» — найбільшого виробника азотних добрив на заході Україні. Завдяки масштабній модернізації нині це підприємство є найбільш енергоефективним серед українських виробників азотних добрив. 2004: створив компанію «РосУкрЕнерго» для здійснення транзиту газу в Україну, в країни Європейського Союзу (співзасновник «РосУкрЕнерго» - російський «Газпром») придбав австрійську компанію Zangas Hoch und Tiefbau GmbH, спеціалізовану на будівництві газопроводів став головним акціонером «Кримського содового заводу» (Красноперекопськ) і «Кримського ТИТАНУ» (Армянськ). 2007 — з метою консолідації управління активами в різних сферах бізнесу створив Group DF (The Firtash Group of Companies). До її складу увійшли деякі активи у сфері хімічної промисловості.[6] У 2010 році для зміцнення позицій України на світовому ринку добрив Дмитро Фірташ розпочав процес об'єднання українських азотних підприємств. У вересні 2010 року — березні 2011 року став власником "Концерну "Стирол "(Горлівка), "Сєверодонецького об'єднання «Азот», черкаського «Азоту». Активно розвиває титанові підприємства. Для подвоєння обсягів випуску діоксиду титану на «Кримському ТИТАНІ» Дмитро Фірташ здійснює масштабні інвестиції у підприємство. Нині завершено будівництво нового цеху з виробництва сірчаної кислоти. Для розширення сировинної бази титанової промисловості України Група компаній Дмитра Фірташа Group DF 2010 року запустила Міжрічинський гірничо-збагачувальний комбінат. Статки й активи Влітку 2006 року журнал «Кореспондент» у рейтингу 30 найбагатших українців поставив Д.Фірташа на 8-е місце. Експерти компанії Dragon Capital оцінили тоді його статки в $1,4 млрд. У лютому 2008 року журнал «Фокус» у рейтингу найбагатших українців присудив йому 11-у позицію, оцінивши активи в $1,71 млрд. Дмитро Фірташ — учасник рейтингу 200 найбагатших людей України 2010 (17-місце, $589,9 млн.)[7] Має активи в хімічній галузі, енергетичній інфраструктурі. Підприємства, компанії Group DF здійснюють свою діяльність в Україні, Австрії, Естонії, Італії, Німеччині, Росії, Таджикистані, Угорщині,Швейцарії. Процес консолідації активів триває. Group DF об'єднує активи у сфері хімічної промисловості та енергетики. Основними напрямками діяльності групи є азотний, титановий, газовий та банківський бізнеси. Інші сфери діяльності групи на сьогодні включають агробізнес, медійний бізнес, виробництво кальцинованої соди, розвиток енергетичної інфраструктури та нерухомість[8]. На підприємствах, що входять до складу Group DF, працюють понад 25 тисяч осіб. Інвестиції Серед пріоритетів Group DF [9]— інвестування у розвиток виробничих потужностей, підвищення якості продукції, сприяння всебічному розвитку співробітників, їхнього потенціалу, розвиток регіонів, в яких розташовані виробничі потужності[10]. Політика Безпартійний. За даними Центрвиборчкому 2002 року Дмитро Фірташ був членом Всеукраїнського політичного об'єднання «Жінки за майбутнє». Згідно з анкетою, на той час мешкав у Чернівцях, був директором ТзОВ «КМІЛ». [11] Громадська діяльність 2010 обраний головою Об'єднаного руху роботодавців України, призначений співголовою Національної тристоронньої соціально-економічної ради при Президентові України. Завдяки фінансуванню Д.Фірташа (4,3 млн. фунтів стерлінгів) створено Українську програму в Університеті Кембриджа (Cambridge Ukrainian Studies). Її мета — сприяння вивченню України у Великій Британії, за її межами. Протягом 2008–2010 років Українська програма працювала в експериментальному режимі, а з 2010 року діє на постійній основі.[12] 2010 — ініціював підписання Меморандуму про стратегічне співробітництво між Group DF і НТУУ КПІ. У рамках співпраці Group DF буде сприяти оновленню навчально-наукової матеріальної бази Університету, приймати студентів НТУУ КПІ для проходження виробничої практики на підприємства, а також запроваджувати науково-технічні та інноваційні проекти, розроблені спільно з лабораторіями університету.[13] 2011 — Кембріджський університет завдяки фінансовій підтримці Дмитра Фірташа відкрив магістерську програму для студентів з України. У рамках програми передбачена повна оплата навчання, проживання, виплата стипендій. 2008 року коштом Фірташа в цьому університеті було відкрито програму україністики.[14] 2011 року Дмитро Фірташ став співголовою Ради вітчизняних та іноземних інвесторів при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України. Завданням Ради, що об'єднує представників влади, наукових установ, громадських організацій, великого бізнесу, є залучення та ефективне використання інвестицій у галузі освіти і науки, молоді та спорту. 2011 — обраний головою Ради Федерації роботодавців України. У лютому 2012 року призначений Головою Національної тристоронньої соціально-економічної ради (НТСЕР).[15] Метою роботи цього органу є вироблення та внесення Президенту України пропозицій з питань формування і реалізації соціально-економічної політики. Також НТСЕР сприяє узгодженню позицій сторін соціального діалогу в питаннях подальшого розвитку соціально-економічних та трудових відносин. Сім'я Одружений. Дружина — Лада Фірташ. Батько 3-х дітей. • Донька: Іванна (н. 1988) Донька: Ганна (н. 2005) • Син: Дмитро (н. 2007)